параліч

пара́ліч

-у, ч., який, чого і без додатка.

Втрата рухових функцій у результаті різних патологічних процесів у нервовій системі.

|| без додатка, перен. Уживається в лайливих виразах, у закляттях.

|| чого, перен. Втрата здатності до дії, повна бездіяльність.

Значення в інших словниках

1. параліч — пара́ліч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. параліч — Родимець, грець; г. параліж.  Словник синонімів Караванського
3. параліч — Параліж  Словник чужослів Павло Штепа
4. параліч — ПАРА́ЛІЧ, у, ч. 1. Хвороба, що позбавляє який-небудь орган або органи здатності нормально діяти (робити рухи, розмовляти і т. ін.). При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. параліч — А, ч. Худа людина. Я не можу дивитись на цього параліча: худий чоловік — одне потворство.  Словник сучасного українського сленгу
6. параліч — пара́ліч (від грец. παράλυσις – розслаблення) 1. Втрата людиною чи твариною здатності рухатись внаслідок ураження центральної або периферичної нервової системи; випадіння функції якогось органа внаслідок ураження нервової системи.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. параліч — Повна втрата сили й здатності до рухів м'яза чи групи м'язів внаслідок ураження центр. або периферичної нервової системи.  Універсальний словник-енциклопедія
8. параліч — ПАРА́ЛІЧ (хвороба, що позбавляє якусь частину тіла, орган здатності нормально рухатися, діяти); ГРЕЦЬ розм. (без додатка); ПАРЕ́З (неповний). Філіпчук повалився у крісло, ніби людина, уражена паралічем (Ірина Вільде); Грець тебе побивай!...  Словник синонімів української мови
9. параліч — Пара́лі́ч, -ра́лічу, -чеві; -лічі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. параліч — ПАРА́ЛІЧ, у, ч., який, чого і без додатка. Хвороба, що позбавляє який-небудь орган або органи здатності нормально діяти (робити рухи, розмовляти і т. ін.). При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла (Заг.  Словник української мови в 11 томах