Значення в інших словниках
-
параліч —
пара́ліч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
параліч —
Родимець, грець; г. параліж.
Словник синонімів Караванського
-
параліч —
-у, ч., який, чого і без додатка. Втрата рухових функцій у результаті різних патологічних процесів у нервовій системі. || без додатка, перен. Уживається в лайливих виразах, у закляттях. || чого, перен. Втрата здатності до дії, повна бездіяльність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
параліч —
ПАРА́ЛІЧ, у, ч. 1. Хвороба, що позбавляє який-небудь орган або органи здатності нормально діяти (робити рухи, розмовляти і т. ін.). При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
параліч —
А, ч. Худа людина. Я не можу дивитись на цього параліча: худий чоловік — одне потворство.
Словник сучасного українського сленгу
-
параліч —
пара́ліч (від грец. παράλυσις – розслаблення) 1. Втрата людиною чи твариною здатності рухатись внаслідок ураження центральної або периферичної нервової системи; випадіння функції якогось органа внаслідок ураження нервової системи.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
параліч —
Повна втрата сили й здатності до рухів м'яза чи групи м'язів внаслідок ураження центр. або периферичної нервової системи.
Універсальний словник-енциклопедія
-
параліч —
ПАРА́ЛІЧ (хвороба, що позбавляє якусь частину тіла, орган здатності нормально рухатися, діяти); ГРЕЦЬ розм. (без додатка); ПАРЕ́З (неповний). Філіпчук повалився у крісло, ніби людина, уражена паралічем (Ірина Вільде); Грець тебе побивай!...
Словник синонімів української мови
-
параліч —
Пара́лі́ч, -ра́лічу, -чеві; -лічі, -чів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
параліч —
ПАРА́ЛІЧ, у, ч., який, чого і без додатка. Хвороба, що позбавляє який-небудь орган або органи здатності нормально діяти (робити рухи, розмовляти і т. ін.). При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла (Заг.
Словник української мови в 11 томах