патронник

патро́нник

-а, ч.

1》 Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона (див. патрон II 1)).

2》 Той, хто виготовляє патрони (див. патрон II 1)).

Значення в інших словниках

1. патронник — патро́нник 1 іменник чоловічого роду деталь зброї патро́нник 2 іменник чоловічого роду, істота робітник  Орфографічний словник української мови
2. патронник — ПАТРО́ННИК, а, ч. 1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона (див. патро́н² 1). Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (В. Гжицький). 2. Той, хто виготовляє патрони (див. патро́н² 1). Патронник збройного заводу.  Словник української мови у 20 томах
3. патронник — ПАТРО́ННИК, а, ч. 1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона ( див. патро́н²1). Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 61). 2. Той, хто виготовляє патрони ( див. патро́н² 1).  Словник української мови в 11 томах