патронник
ПАТРО́ННИК, а, ч.
1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона (див. патро́н² 1).
Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (В. Гжицький).
2. Той, хто виготовляє патрони (див. патро́н² 1).
Патронник збройного заводу.
Словник української мови (СУМ-20)