патронник
ПАТРО́ННИК, а, ч.
1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона ( див. патро́н²1).
Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 61).
2. Той, хто виготовляє патрони ( див. патро́н² 1).
Словник української мови (СУМ-11)