1. Словник української мови в 11 томах

патронник

ПАТРО́ННИК, а, ч.

1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона ( див. патро́н²1).

Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 61).

2. Той, хто виготовляє патрони ( див. патро́н² 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. патронник — патро́нник 1 іменник чоловічого роду деталь зброї патро́нник 2 іменник чоловічого роду, істота робітник Орфографічний словник української мови
  2. патронник — -а, ч. 1》 Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона (див. патрон II 1)). 2》 Той, хто виготовляє патрони (див. патрон II 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. патронник — ПАТРО́ННИК, а, ч. 1. Задня частина каналу ствола у вогнепальній зброї, признач. для вкладання патрона (див. патро́н² 1). Стара гільза застряла в патроннику і витягнути її не було сили (В. Гжицький). 2. Той, хто виготовляє патрони (див. патро́н² 1). Патронник збройного заводу. Словник української мови у 20 томах