першорядний

першоря́дний

-а, -е.

1》 Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший.

|| Найголовніший, особливий за значенням.

2》 розм. Те саме, що першокласний.

Значення в інших словниках

1. першорядний — першоря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. першорядний — Першоклясний, першосортний, г. люксусовий; п! ПЕРШИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. першорядний — див. хороший  Словник синонімів Вусика
4. першорядний — 1. першочерговий 2. найліпший, дуже добрий, чудовий, взірцевий  Словник чужослів Павло Штепа
5. першорядний — Першоря́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. першорядний — ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е. 1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший. Навіть віршові твори можуть бути першорядними історичними джерелами (з наук. літ.); // Найголовніший, особливий за значенням.  Словник української мови у 20 томах
7. першорядний — першоря́дний першокласний; дуже добрий (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. першорядний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
9. першорядний — ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е. 1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший; // Найголовніший, особливий за значенням.  Словник української мови в 11 томах