Словник української мови у 20 томах

першорядний

ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е.

1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший.

Навіть віршові твори можуть бути першорядними історичними джерелами (з наук. літ.);

// Найголовніший, особливий за значенням.

Справа опанування формою мистецького твору – справа першорядної ваги для кожного літератора, якому дорогі завдання літератури (Ю. Смолич);

Які ж визначальні риси громадянського суспільства? .. першорядна риса випливає із самої назви такого суспільства – головною його цінністю є громадянин, людина (з газ.).

2. розм. Те саме, що першокла́сний.

Варто подивитися, бо то картина оригінальна, гідна пензля першорядного баталіста (М. Коцюбинський);

Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його особі [В. Чумака] першорядного поета (В. Еллан-Блакитний);

Камера сорок дев'ята зосталася без .. першорядного лікаря (І. Багряний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. першорядний — першоря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. першорядний — Першоклясний, першосортний, г. люксусовий; п! ПЕРШИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. першорядний — див. хороший  Словник синонімів Вусика
  4. першорядний — -а, -е. 1》 Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший. || Найголовніший, особливий за значенням. 2》 розм. Те саме, що першокласний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. першорядний — 1. першочерговий 2. найліпший, дуже добрий, чудовий, взірцевий  Словник чужослів Павло Штепа
  6. першорядний — Першоря́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. першорядний — першоря́дний першокласний; дуже добрий (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. першорядний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  9. першорядний — ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, а, е. 1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший; // Найголовніший, особливий за значенням.  Словник української мови в 11 томах