пиляння

пиля́ння

-я, с.

Дія за знач. пиляти.

Значення в інших словниках

1. пиляння — пиля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пиляння — ПИЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пиля́ти. Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння – він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Г. Косинка); З'являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. пиляння — ПИЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. пиля́ти. Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння — він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Кос., Новели, 1962, 35); З’являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (Нариси стар.  Словник української мови в 11 томах