планка

пла́нка

-и, ж.

1》 Невелика довгаста дерев'яна дощечка, металева пластинка, смужка тканини тощо.

2》 зах. Дике яблуко; дика яблуня.

Значення в інших словниках

1. планка — пла́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. планка — Пла́[я́]нка, -нки, -нці; -нки, -нок пля́нка і пла́нка, -нки, -нці; -нки, -нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. планка — ПЛА́НКА, и, ж. Невелика довгаста дерев'яна дощечка, металева пластинка, смужка тканини тощо. Хлопчик проворненько скинув з себе блискучі чобітки й подерся по планках під саму стріху (С.  Словник української мови у 20 томах
4. планка — И, ж. Психіка, самоконтроль, свідомість. ◇ Планка падає — проблеми з психікою. Умантелеп деколи саме таким чином падає танка (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
5. планка — (-и) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
6. планка — ПЛА́НКА (невелика довгаста дерев'яна дощечка), ГЛИ́ЦЯ діал.; РЕ́ЙКА (вузька, тонка); БИ́ЛЬЦЕ (у деяких сільськогосподарських знаряддях); ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТИНА, ШТАХЕ́ТКА, ПЛАНИ́ЦЯ діал. (в огорожі).  Словник синонімів української мови
7. планка — ПЛА́НКА, и, ж. Невелика довгаста дерев’яна дощечка, металева пластинка, смужка тканини тощо. Хлопчик проворненько скинув з себе блискучі чобітки й подерся по планках під саму стріху (Вас.  Словник української мови в 11 томах
8. планка — Планка, -ки ж. Дикое яблоко, дикая яблоня. Угор.  Словник української мови Грінченка