планка —
пла́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
планка —
-и, ж. 1》 Невелика довгаста дерев'яна дощечка, металева пластинка, смужка тканини тощо. 2》 зах. Дике яблуко; дика яблуня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
планка —
Пла́[я́]нка, -нки, -нці; -нки, -нок пля́нка і пла́нка, -нки, -нці; -нки, -нок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
планка —
ПЛА́НКА, и, ж. Невелика довгаста дерев'яна дощечка, металева пластинка, смужка тканини тощо. Хлопчик проворненько скинув з себе блискучі чобітки й подерся по планках під саму стріху (С.
Словник української мови у 20 томах
планка —
И, ж. Психіка, самоконтроль, свідомість. ◇ Планка падає — проблеми з психікою. Умантелеп деколи саме таким чином падає танка (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
планка —
(-и) ж.
Словник жарґонної лексики української мови
планка —
ПЛА́НКА (невелика довгаста дерев'яна дощечка), ГЛИ́ЦЯ діал.; РЕ́ЙКА (вузька, тонка); БИ́ЛЬЦЕ (у деяких сільськогосподарських знаряддях); ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТИНА, ШТАХЕ́ТКА, ПЛАНИ́ЦЯ діал. (в огорожі).
Словник синонімів української мови
планка —
ПЛА́НКА, и, ж. Невелика довгаста дерев’яна дощечка, металева пластинка, смужка тканини тощо. Хлопчик проворненько скинув з себе блискучі чобітки й подерся по планках під саму стріху (Вас.
Словник української мови в 11 томах