пластинчастий

пласти́нчастий

-а, -е.

Який складається з пластинок, має пластинки.

|| Який має форму, вигляд пластинки. Пластинчасті кристали.

Пластинчасті гриби — гриби, що мають з нижнього боку шапки радіально розміщені пластинки.

Значення в інших словниках

1. пластинчастий — пласти́нчастий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пластинчастий — ПЛАСТИ́НЧАСТИЙ, ПЛАСТИ́НЧАТИЙ, а, е. Який складається з пластинок, має пластинки. В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. пластинчастий — ПЛАСТИ́НЧАСТИЙ, а, е. Який складається з пластинок, має пластинки. В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 144); // Який має форму, вигляд пластинки.  Словник української мови в 11 томах