плюскотіння

плюскоті́ння

-я, с.

Дія за знач. плюскотіти і плюскотітися і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. плюскотіння — плюскоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. плюскотіння — див. плескіт; хлюпання  Словник синонімів Вусика
3. плюскотіння — ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією. Кузьмін .. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Ю. Збанацький); Ритмічне плюскотіння почулося позаду .. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
4. плюскотіння — ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією. Кузьмін.. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Збан., Сеспель, 1961, 59); Ритмічне плюскотіння почулося позаду.. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (Собко, Матв. затока, 1962, 100).  Словник української мови в 11 томах