плюскотіння
ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією.
Кузьмін.. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Збан., Сеспель, 1961, 59);
Ритмічне плюскотіння почулося позаду.. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (Собко, Матв. затока, 1962, 100).
Словник української мови (СУМ-11)