плямкання — Великий тлумачний словник сучасної мови

плямкання — пля́мкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
плямкання — ПЛЯ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. пля́мкати. Потім вони їли. Довго, голосно, аж у дворі було чути плямкання та підсьорбування (Ю. Збанацький); Було тихо, тільки чулося, як хто хропе... Словник української мови у 20 томах
плямкання — ПЛЯ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. пля́мкати. Потім вони їли. Довго, голосно, аж у дворі було чути плямкання та підсьорбування (Збан., Єдина, 1959, 65); Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння з плямканням ротиком аж до грубого храпу свекрухи (Григ., Вибр., 1959, 114). Словник української мови в 11 томах
плямкання — Плямкання, -ня с. Чавканіе, причмокиваніе губами. Та бо не плямкай, бо всі свині позбігаються на твоє плямкання. Конст. у. Словник української мови Грінченка