плямкання

ПЛЯ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. пля́мкати.

Потім вони їли. Довго, голосно, аж у дворі було чути плямкання та підсьорбування (Збан., Єдина, 1959, 65);

Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння з плямканням ротиком аж до грубого храпу свекрухи (Григ., Вибр., 1959, 114).

Значення в інших словниках

1. плямкання — пля́мкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. плямкання — -я, с. Дія за знач. плямкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плямкання — ПЛЯ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. пля́мкати. Потім вони їли. Довго, голосно, аж у дворі було чути плямкання та підсьорбування (Ю. Збанацький); Було тихо, тільки чулося, як хто хропе...  Словник української мови у 20 томах
4. плямкання — Плямкання, -ня с. Чавканіе, причмокиваніе губами. Та бо не плямкай, бо всі свині позбігаються на твоє плямкання. Конст. у.  Словник української мови Грінченка