плямкати

пля́мкати

-аю, -аєш, недок.

1》 Прицмокувати під час жування.

|| Їсти, прицмокуючи.

2》 Видавати, утворювати звуки чмокання.

Значення в інших словниках

1. плямкати — пля́мкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плямкати — (ївши) жвакати, жвякати, чвякати, цямкати, прицмокувати, б. з. тевкати; (взуттям) чвохтіти, чвяхкотіти.  Словник синонімів Караванського
3. плямкати — I жвакати, жвякати, темкати, цямкати, чавкати, чвахкотати, чвахкотіти, чвякати II див. говорити; їсти; цмокати  Словник синонімів Вусика
4. плямкати — ПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Прицмокувати під час жування. Під час їди не можна плямкати (з наук.-попул. літ.); Кованько пив чай стакан за стаканом і тріскав паляницю на весь рот, аж плямкав: очевидячки, він добре виголодавсь (І.  Словник української мови у 20 томах
5. плямкати — Аю, -аєш, недок., вульг. Мастурбувати (про жінку). А що ж залишається, коли немає чоловіка? Плямкати.  Словник сучасного українського сленгу
6. плямкати — ПЛЯ́МКАТИ (видавати звуки губами перев. під час їди), ЖВА́КАТИ, ЧА́ВКАТИ розм., ЧВЯ́КАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ГА́МКАТИ розм., ЦЯ́МКАТИ розм., ТЕ́ВКАТИ діал. Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А.  Словник синонімів української мови
7. плямкати — ПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Прицмокувати під час жування. Під час їди не можна плямкати (Укр. страви, 1957, 401); // Їсти, прицмокуючи. Насипала [мачуха] йому в миску борщу.. Батько жадібно плямкав (Донч., II, 1956, 105).  Словник української мови в 11 томах
8. плямкати — Пля́мкати, -каю, -єш гл. Чавкать, причмокивать губами. Черниг. Полт. г.  Словник української мови Грінченка