поблискувати

побли́скувати

-ую, -уєш, недок.

1》 Блискати час від часу або помалу, слабким блиском.

2》 Блищати час від часу.

|| Вирізнятися раз у раз білизною, блиском; біліти.

3》 перен. Раптово з'являтися раз у раз.

Значення в інших словниках

1. поблискувати — побли́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поблискувати — див. блищати  Словник синонімів Вусика
3. поблискувати — ПОБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Марко Вовчок); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Леся Українка); Машини одверто...  Словник української мови у 20 томах
4. поблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
5. поблискувати — ПОБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. поблискувати — Поблискувати, -кую, -єш сов. в. побли́скати, -каю, -єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. І. 246.  Словник української мови Грінченка