Значення в інших словниках
-
поблискувати —
побли́скувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
поблискувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. 2》 Блищати час від часу. || Вирізнятися раз у раз білизною, блиском; біліти. 3》 перен. Раптово з'являтися раз у раз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поблискувати —
ПОБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Марко Вовчок); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Леся Українка); Машини одверто...
Словник української мови у 20 томах
-
поблискувати —
БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.
Словник синонімів української мови
-
поблискувати —
ПОБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Блискати час від часу або помалу, слабким блиском. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно, блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); Голка жваво поблискує в швидких руках [дівчини] (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
поблискувати —
Поблискувати, -кую, -єш сов. в. побли́скати, -каю, -єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. І. 246.
Словник української мови Грінченка