побувати

побува́ти

-аю, -аєш, док.

1》 З'їздити, сходити у багато місць, до багатьох, відвідати багато місць, багатьох.

|| Сходити, з'їздити кудись, відвідати кого-, що-небудь, пробувши там якийсь час.

2》 Перебувати де-небудь якийсь час.

3》 Бути (не раз) якийсь час у якому-небудь стані, становищі і т. ін.

Значення в інших словниках

1. побувати — побува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побувати — ПОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. З'їздити, сходити у багато місць, до багатьох, відвідати багато місць, багатьох. Де то вже він не ходив у походах, у яких землях не побував (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. побувати — бува́ти / побува́ти у бува́льцях. 1. Багато бачити, зазнавати в житті. Левонтій Петрович тягався по світах, бував у бувальцях, служив в москалях, був військовим писарем (І. Нечуй-Левицький); Побував-таки (старий мандрівник) в бувальцях, бачив білий світ.  Фразеологічний словник української мови
4. побувати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. побувати — ПОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. З’їздити, сходити у багато місць, до багатьох, відвідати багато місць, багатьох. Де то вже він не ходив у походах, у яких землях не побував (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. побувати — Побува́ти, -ва́ю, -єш гл. Побывать. Вона в мене не полуднувала, тільки в мене та побувала. Чуб. V. 553.  Словник української мови Грінченка