побувати

ПОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. З'їздити, сходити у багато місць, до багатьох, відвідати багато місць, багатьох.

Де то вже він не ходив у походах, у яких землях не побував (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Сходити, з'їздити кудись, відвідати кого-, що-небудь, пробувши там якийсь час.

Параска .. примічала, що коли Галя побуває у тітки, звідти вернеться і ясніша, і веселіша (Панас Мирний);

Микола встиг уже побувати біля воріт і прибіг до Данила (А. Хижняк).

2. Перебувати де-небудь якийсь час.

В армію впросився [Гаврило Кононенко] добровольцем. Побував на фронтах (Я. Гримайло);

Найбільшою мрією його тоді було побувати в кругосвітньому плаванні (О. Гончар).

3. Бути (не раз) якийсь час у якому-небудь стані, становищі і т. ін.

[Жінка:] Ну що ж, у кумах побував, Наївсь, напився, погуляв?! (О. Олесь);

Уже побував [Іван] на відробітках або в строку пастухом і в Генріха, і в Хомахи і знав їх, як облуплених (С. Чорнобривець).

◇ Бува́ти (рідко бу́ти) / побува́ти у бува́льцях див. бува́ти;

Опини́тися (побува́ти) / опиня́тися в дурни́х (у ду́рнях) див. опиня́тися;

(1) Побува́ти в рука́х чиїх:

а) бути відремонтованим.

Я розгвинчував електропатрони, знімав гнізда для пробок запобіжника. В моїх руках побували м'ясорубка, знятий з дверей замок (П. Автомонов);

б) бути побитим.

Видно у добрих руках побував Грицько – весь у синцях (з усн. мови).

Значення в інших словниках

1. побувати — побува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побувати — -аю, -аєш, док. 1》 З'їздити, сходити у багато місць, до багатьох, відвідати багато місць, багатьох. || Сходити, з'їздити кудись, відвідати кого-, що-небудь, пробувши там якийсь час. 2》 Перебувати де-небудь якийсь час. 3》 Бути (не раз) якийсь час у якому-небудь стані, становищі і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побувати — бува́ти / побува́ти у бува́льцях. 1. Багато бачити, зазнавати в житті. Левонтій Петрович тягався по світах, бував у бувальцях, служив в москалях, був військовим писарем (І. Нечуй-Левицький); Побував-таки (старий мандрівник) в бувальцях, бачив білий світ.  Фразеологічний словник української мови
4. побувати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. побувати — ПОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. З’їздити, сходити у багато місць, до багатьох, відвідати багато місць, багатьох. Де то вже він не ходив у походах, у яких землях не побував (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. побувати — Побува́ти, -ва́ю, -єш гл. Побывать. Вона в мене не полуднувала, тільки в мене та побувала. Чуб. V. 553.  Словник української мови Грінченка