побувка

ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм.

Те саме, що поби́вка.

– Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: – У нас сила. Кордон на замку (Григорій Тютюнник);

Того року він .. приїхав з молодою дружиною до батьків на побувку (В. Минко);

От побувку відбуду, заберу тебе [Данила] на Донеччину до уголька! (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. побувка — побу́вка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. побувка — ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що поби́вка. — Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: — У нас сила. Кордон на замку (Тют., Вир, 1964, 302); Того року він..  Словник української мови в 11 томах