побувка

ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що поби́вка.

— Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: — У нас сила. Кордон на замку (Тют., Вир, 1964, 302);

Того року він.. приїхав з молодою дружиною до батьків на побувку (Минко, Моя Минківка, 1962, 75);

От побувку відбуду, заберу тебе [Данила] на Донеччину до уголька! (Смолич, Мир.., 1958, 21).

Значення в інших словниках

1. побувка — побу́вка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. побувка — ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що поби́вка. – Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: – У нас сила. Кордон на замку (Григорій Тютюнник); Того року він ..  Словник української мови у 20 томах