Великий тлумачний словник сучасної мови

повалити

повали́ти

I -валю, -валиш, док., перех.

1》 Примусити впасти, силою перекинути.

|| Вбити.

|| Зрізати, зрубати (дерево, ліс).

|| Зруйнувати, розламати.

|| перен. Позбавити можливості триматися на ногах, змусити лягти (про втому, хворобу, сон і т. ін.). Повалити з ніг.

2》 перен. Насильно позбавити влади; припинити існування чого-небудь (соціального ладу тощо). Повалити диктатуру.

II -валить, док.

Почати рухатися, іти у великій кількості, посунути натовпом.

|| Почати рухатися, сипатися, падати і т. ін. великою масою. Валом повалити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повалити — повали́ти 1 дієслово доконаного виду примусити впасти; силою перекинути повали́ти 2 дієслово доконаного виду піти у великій кількості, посунути натовпом  Орфографічний словник української мови
  2. повалити — див. валяти  Словник синонімів Вусика
  3. повалити — ПОВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, док., кого, що. 1. Примусити впасти, силою перекинути. Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю (Панас Мирний); Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю (Ю. Яновський); Я – бігом ..  Словник української мови у 20 томах
  4. повалити — ва́лом вали́ти / повали́ти. 1. Іти чи їхати у великій кількості (про людей). Заробітчани валом валили з північних губерній (О. Гончар); Коли в село повернувся із Таврії Роман Волошин, люди валом повалили до нього (М.  Фразеологічний словник української мови
  5. повалити — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. повалити — ПОВАЛИ́ТИ¹, валю́, ва́лиш, док., перех. 1. Примусити впасти, силою перекинути. Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю (Мирний, І, 1949, 229); Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю (Ю. Янов., II, 1958, 50); Я — бігом..  Словник української мови в 11 томах
  7. повалити — Повалити, -лю́, -лиш гл. 1) Повалить. Ой там на долині жуки бабу повалили. Чуб. V. 1128. 2) Повалить, пойти массами. Повалили гайдамаки, аж стогне діброва. Шевч. 157.  Словник української мови Грінченка