повбирати

повбира́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Одягти всіх чи багатьох.

|| Гарно одягти; нарядити (всіх чи багатьох).

2》 Надягти на себе все чи багато чого-небудь.

3》 Прикрасити, прибрати чимсь усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.

4》 розм. Забруднити, вмочивши в щось, обсипавши чимсь, усе чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. повбирати — повбира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повбирати — Повбира́ти, -бира́ю, -бира́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. повбирати — ПОВБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Одягти всіх або багатьох. Балабуха повбирав жінку, паннів і вивів на ганок (І. Нечуй-Левицький); // Гарно одягти; нарядити (всіх або багатьох). Матері повбирали своїх дочок, як ляльок (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. повбирати — ПОВБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Одягти всіх або багатьох. Балабуха повбирав жінку, паннів і вивів на ганок (Н.-Лев., III, 1956, 152); // Гарно одягти; нарядити (всіх або багатьох). Матері повбирали своїх дочок, як ляльок (Н.-Лев., III, 1956, 139).  Словник української мови в 11 томах
5. повбирати — Повбирати, -ся гл. = повбірати, -ся.  Словник української мови Грінченка