повелитель
повели́тель
-я, ч., книжн.
Той, хто повеліває, наказує за правом своєї влади (про монархів, правителів і т. ін.).
|| Особа, що має владу над ким-небудь; начальник.
|| розм. Чоловік щодо своєї дружини.
Великий тлумачний словник сучасної української мови