повз

діал. поз, поуз.

1》 присл. Не зупиняючись, не затримуючись біля кого-, чого-небудь, минаючи когось, щось. Проходити повз.

2》 прийм., з род. (рідко) і знах. в. Указує на предмет, особу, простір, не затримуючись біля яких, минаючи які, хто-небудь проходить, пробігає, щось проїжджає тощо.

3》 прийм., з род. (рідко) і знах. в. Указує на предмет, особу, простір, недалеко від яких, біля яких щось відбувається або хто-, що-небудь перебуває.

|| із знах. в. Указує на предмет, простір, уздовж яких спрямована дія.

4》 прийм., з род. (рідко) і знах. в. Указує на особу, предмет, у які не вцілює хтось, не попадає щось.

5》 прийм., із знах. в. У поєднанні з ім. рік, день, година і т. ін. указує на безперервність, повторюваність дії.

Значення в інших словниках

1. повз — повз прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повз — прий., МИМО, ПОПРИ.  Словник синонімів Караванського
3. повз — Повз, присл.; повз кого, що; прийм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повз — ПОВЗ, діал. ПОЗ, ПО́УЗ. 1. присл. Не зупиняючись, не затримуючись біля кого-, чого-небудь, минаючи когось, щось. Та проїхав козак поуз І оком не глянув (І. Манжура). 2. прийм., з род. (рідко) і знах.  Словник української мови у 20 томах
5. повз — ПОВЗ прийм. і присл., МИ́МО, СТОРОНО́Ю тільки присл., ПРОЗ розм., ПОПРО́З розм., ПО́УЗ (ПОЗ) діал. Тихо в серці, і жаль мені світу, і дня мені жаль, Ніби марно пройшов я, співаючи, горами й долом, Повз веселі гаї, мимо темних, як тучі, проваль (М.  Словник синонімів української мови
6. повз — ПОВЗ, діал. ПОЗ, ПО́УЗ. 1. присл. Не зупиняючись, не затримуючись біля кого-, чого-небудь, минаючи когось, щось. Та проїхав козак поуз І оком не глянув (Манж., Тв., 1955, 109). ◊ Прохо́дити (пройти́) повз — не помічати, не надавати важливого значення.  Словник української мови в 11 томах
7. повз — Повз нар. Мимо. Що повз мій двір, ворітечка голубка летіла. Мет.  Словник української мови Грінченка