повибивати

повибива́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Вибити все чи багато чого-небудь.

2》 Ударяючи, витріпати, очистити все чи багато чого-небудь. Повибивати подушки.

3》 Ударами добути з чогось усе чи багато чого-небудь. Повибивати насіння з соняшників.

|| перен. Б'ючи кого-небудь, домогтися багато чогось. Повибивати зізнання.

4》 Витоптуючи (про людей, тварин), б'ючи (про град, дощ і т. ін.), винищити посіви, городину, траву тощо у великій кількості, скрізь або в багатьох місцях.

5》 Ударяючи чим-небудь, робити заглибини, отвори і т. ін. у великій кількості, скрізь або в багатьох місцях.

6》 Убити, винищити всіх чи багатьох.

7》 Відтворити, нанести на що-небудь або витиснути на якомусь матеріалі певні знаки (у великій кількості).

Значення в інших словниках

1. повибивати — повибива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повибивати — ПОВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Вибити все або багато чого-небудь. – Не смійтеся, – кажу, – як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю (О. Стороженко); Вона згадала й про голубники, – треба було .. подивитись, чи не повибивав там хто стін (С.  Словник української мови у 20 томах
3. повибивати — ПОВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Вибити все або багато чого-небудь. — Не смійтеся, — кажу, — як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю (Стор., І, 1957, 111); Вона згадала й про голубники, — треба було..  Словник української мови в 11 томах
4. повибивати — Повибива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103. 2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну. 3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ).  Словник української мови Грінченка