повивач

пови́вач

-а, ч.

Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти.

|| Взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь.

Полоскати повивач етн. — пити могорич після хрестин.

Значення в інших словниках

1. повивач — пови́вач іменник чоловічого роду довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти; взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь  Орфографічний словник української мови
2. повивач — ПОВИ́ВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. – Гу-гу... – загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. повивач — з пови́вача. З раннього дитинства, з наймолодшого віку. Клим, як усі барачні діти, порпавсь у попелі і копав свою шахту ще з повивача (В. Логвиненко). полоска́ти пови́вач, етн. Пити спиртне після хрестин.  Фразеологічний словник української мови
4. повивач — СПОВИ́ВАЧ (довгий шматок тканини, яким сповивають немовля), ПОВИ́ВАЧ, СПОВИТО́К.  Словник синонімів української мови
5. повивач — ПОВИ́ВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. — Гу-гу… — загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
6. повивач — Повивач, -ча м. Свивальникъ. Мил. 29. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила. ХС. VII. 444.  Словник української мови Грінченка