повикурювати

повику́рювати

-юю, -юєш, док., перех.

1》 За допомогою диму вигнати звідкись усіх чи багатьох. Повикурювати бджіл.

2》 перен. Примусити всіх чи багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання.

3》 Випалити все чи багато чого-небудь (цигарки, тютюн і т. ін.). Повикурювати всі цигарки.

Значення в інших словниках

1. повикурювати — повику́рювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повикурювати — Повику́рювати, -рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. повикурювати — ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що. 1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл. 2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання.  Словник української мови у 20 томах
4. повикурювати — ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл. 2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання.  Словник української мови в 11 томах
5. повикурювати — Повикурювати, -рюю, -єш гл. Выкурить (во множествѣ). Котрому козакові повні сакви жінка тютюну напхала... то все те повикурували. ЗОЮР. І. 290.  Словник української мови Грінченка