повиходити

повихо́дити

-ить, -имо, -ите, док.

1》 Вийти звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх чи багатьох).

2》 перен. Вибути звідки-небудь, із чогось; залишити якийсь заклад, установу, організацію і т. ін. (про всіх чи багатьох).

3》 Прийти куди-небудь, опинитися десь (про всіх чи багатьох).

|| З'явитися, прибути для участі в чому-небудь.

|| тільки 3 ос. З'явитися на поверхні, проступаючи зсередини, стати видним скрізь або в багатьох місцях.

4》 Бути виданим, опублікованим, надрукованим (про все чи багато чого-небудь).

5》 з кого – чого. Вийти з певного середовища, соціальної групи або з якої-небудь місцевості (про всіх чи багатьох).

6》 Витратитися, вичерпатися (про гроші, кошти, які-небудь запаси) (всі чи багато з них).

7》 перен. Удатися яким-небудь унаслідок певної дії (про все чи багато чогось). Пиріжки повиходили гарні.

|| Стати ким-небудь або подібним до когось, набути певних рис, якостей і т. ін. (про всіх чи багатьох).

8》 за кого, також у сполуч. зі сл. заміж. Одружитися, стати чиїмись дружинами, жінками (про всіх чи багатьох).

Значення в інших словниках

1. повиходити — повихо́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиходити — ПОВИХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Вийти звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх або багатьох). [Кобзар:] Де ж народ подівся?...  Словник української мови у 20 томах
3. повиходити — ПОВИХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Вийти звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх або багатьох). [Кобзар:] Де ж народ подівся? [Хлопець:] За цвинтар повиходив (Мирний, V, 1955, 81); Трохи згодом повиходили [брати] із комори і пішли в хату (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. повиходити — Повиходити, -димо, -дите гл. Выйти (о многихъ). Чорти повиходили всі з пекла. Рудч. Ск. І. 70. Повиходили на улицю як голубів парка. Чуб. V. 290. Повиходили тоді відьми з хати. Драг. 354.  Словник української мови Грінченка