повідати

I пов`ідатидив. повідати.

II повід`ати-аю, -аєш і повідувати, -ую, -уєш, недок., повідати, -аю, -аєш і повісти, -вім, -віси; мин. ч. повів, -віла, -віло; док., перех.

1》 Розказувати, розповідати.

|| у знач. вставн. сл. Уживається для вказування джерела інформації.

|| Повідомляти кому-небудь щось.

|| Повіряти що-небудь комусь.

|| Ділитися з ким-небудь чимсь (звичайно горем, печаллю, радістю).

2》 Казати що-небудь.

|| Відповідати, відказувати.

Значення в інших словниках

1. повідати — пові́дати дієслово доконаного виду повіда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повідати — ПОВІ́ДАТИ див. повіда́ти. ПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., що, ПОВІ́ДАТИ, аю, аєш і ПОВІ́СТИ, ві́м, віси́; мин. ч. пові́в, віла́, ло́; док., що. 1. Розказувати, розповідати.  Словник української мови у 20 томах
3. повідати — повіда́ти говорити (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. повідати — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал.  Словник синонімів української мови
5. повідати — ПОВІ́ДАТИ див. повіда́ти. ПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОВІ́ДАТИ, аю, аєш і ПОВІ́СТИ, ві́м, віси́; мин. ч. пові́в, віла́, ло́; док., перех. 1. Розказувати, розповідати.  Словник української мови в 11 томах
6. повідати — Повіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. повісти, -вім, -віси, гл. Говорить, разсказывать, разсказать. Ой карабин на стілочку, карабин на клинку, повідає губернатор: шкода тебе, синку. Чуб. V. 1004.  Словник української мови Грінченка