повінчатися

повінча́тися

-аюся, -аєшся, док.

Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися.

Значення в інших словниках

1. повінчатися — повінча́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повінчатися — див. одружуватися  Словник синонімів Вусика
3. повінчатися — ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. – Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. повінчатися — із сиро́ю земле́ю повінча́тися. Померти. Саливон сповістив урочисту новину, що вже деякі дівчата в Німеччині насправляли повні скрині одежі, повиходили заміж…— Із сирою землею повінчалися!..— гнівними голосами вигукували дівчата (К. Гордієнко).  Фразеологічний словник української мови
5. повінчатися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
6. повінчатися — ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. — Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Кв.-Осн., II, 1956, 285); Недовго тягли — повінчалися, і переїхала мачуха до хати Шевченків (Ів., Тарас.  Словник української мови в 11 томах
7. повінчатися — Повінча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Повѣнчаться. Не топись, козаче, бо душу загубиш; ходім повінчаймось, коли вірно любиш. Мет. 17.  Словник української мови Грінченка