пов'ючений

пов'ю́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до пов'ючити.

|| пов'ючено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. пов'ючений — пов'ю́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пов'ючений — ПОВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пов'ю́чити. Ой стоять коні да попутані, пов'ючені (з думи); // пов'ю́чено, безос. пред. Коли вже все було пов'ючено на коней та на вози, Андрущенко та Тишко звеліли зарізать кілька баранців та дві корови (Д. Мордовець).  Словник української мови у 20 томах