пов'ючений
пов'ю́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до пов'ючити.
|| пов'ючено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пов'ючений — пов'ю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пов'ючений — ПОВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пов'ю́чити. Ой стоять коні да попутані, пов'ючені (з думи); // пов'ю́чено, безос. пред. Коли вже все було пов'ючено на коней та на вози, Андрущенко та Тишко звеліли зарізать кілька баранців та дві корови (Д. Мордовець). Словник української мови у 20 томах