пов'ючений
ПОВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пов'ю́чити.
Ой стоять коні да попутані, пов'ючені (з думи);
// пов'ю́чено, безос. пред.
Коли вже все було пов'ючено на коней та на вози, Андрущенко та Тишко звеліли зарізать кілька баранців та дві корови (Д. Мордовець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пов'ючений — пов'ю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пов'ючений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пов'ючити. || пов'ючено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови