1. Орфографічний словник української мови

пов'ючений

пов'ю́чений

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пов'ючений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пов'ючити. || пов'ючено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пов'ючений — ПОВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пов'ю́чити. Ой стоять коні да попутані, пов'ючені (з думи); // пов'ю́чено, безос. пред. Коли вже все було пов'ючено на коней та на вози, Андрущенко та Тишко звеліли зарізать кілька баранців та дві корови (Д. Мордовець). Словник української мови у 20 томах