погонка

пого́нка

див. погінка.

Значення в інших словниках

1. погонка — ПОГО́НКА див. погі́нка.  Словник української мови у 20 томах
2. погонка — Погонка, -ки ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). см. погінка.  Словник української мови Грінченка