погонич
пого́нич
I -а, ч.
1》 Той, хто поганяє, супроводжує запряжених або нав'ючених тварин (коней, волів і т. ін.).
|| Те саме, що візник 1).
2》 Той, хто супроводжує худобу, коней, коли їх переганяють куди-небудь.
II -а, ч.
Рід птахів родини пастушкових.
Великий тлумачний словник сучасної української мови