Великий тлумачний словник сучасної мови

подзьобаний

подзьо́баний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до подзьобати 3).

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. подзьобаний — подзьо́баний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. подзьобаний — Подзьо́баний і подзю́баний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. подзьобаний — ПОДЗЬО́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до подзьо́ба́ти 3. Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (М. Коцюбинський); На подзьобаному дощем піску залишалися відбитки його босих ніг (А. Шиян); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  4. подзьобаний — ПОДЗЬО́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подзьоба́ти 3. Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (Коцюб., І, 1955, 368); На подзьобаному дощем піску залишалися відбитки його босих ніг (Шиян, Гроза.., 1956, 682); *Образно.  Словник української мови в 11 томах