подостаток — Великий тлумачний словник сучасної мови

подостаток — Подоста́ток. Необмежена кількість чогось. Залізницею діставали щотяжня харч і що потребували до життя, а перед вихром і студінню хоронили їх колиби, сплетені з обтятих соснових галуззів, що лежали вокруг у великім подостатку (Коб, Битва, 46) // див. подостатком. Українська літературна мова на Буковині
подостаток — ПОДОСТА́ТОК, тку, ч., діал. Достаток. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
подостаток — Подостаток, -тку м. Достатокъ. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити. Лукаш. 140. Словник української мови Грінченка