подостаток

ПОДОСТА́ТОК, тку, ч., діал.

Достаток.

Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. подостаток — Подоста́ток. Необмежена кількість чогось. Залізницею діставали щотяжня харч і що потребували до життя, а перед вихром і студінню хоронили їх колиби, сплетені з обтятих соснових галуззів, що лежали вокруг у великім подостатку (Коб, Битва, 46) // див. подостатком.  Українська літературна мова на Буковині
2. подостаток — -тку, ч., діал. Достаток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подостаток — Подостаток, -тку м. Достатокъ. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити. Лукаш. 140.  Словник української мови Грінченка