Українська літературна мова на Буковині

подостаток

Подоста́ток. Необмежена кількість чогось. Залізницею діставали щотяжня харч і що потребували до життя, а перед вихром і студінню хоронили їх колиби, сплетені з обтятих соснових галуззів, що лежали вокруг у великім подостатку (Коб, Битва, 46)

// див. подостатком.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. подостаток — -тку, ч., діал. Достаток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. подостаток — ПОДОСТА́ТОК, тку, ч., діал. Достаток. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
  3. подостаток — Подостаток, -тку м. Достатокъ. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити. Лукаш. 140.  Словник української мови Грінченка