подостаток
Подоста́ток. Необмежена кількість чогось. Залізницею діставали щотяжня харч і що потребували до життя, а перед вихром і студінню хоронили їх колиби, сплетені з обтятих соснових галуззів, що лежали вокруг у великім подостатку (Коб, Битва, 46)
// див. подостатком.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.