подостатком
Подоста́тком, присл. Вдосталь, доволі. Нема подостатком ні поля, ні ліса, ні пасовиска (Товариш, 1908, 138); Стручкові можуть лиш тогди зовсім розвинути ся, як мають в земли подостатком вапна. Проте на убогих в вапно землях треба додати вапна або мерґлю, заки будемо управляти стручкові ростини (Товариш, 1908, 239)
// пол. mieć pod dostatkiem — мати вдосталь, доволі.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.