подостатком — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

подостатком — подоста́тком прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
подостатком — Подоста́тком, присл. Вдосталь, доволі. Нема подостатком ні поля, ні ліса, ні пасовиска (Товариш, 1908, 138); Стручкові можуть лиш тогди зовсім розвинути ся, як мають в земли подостатком вапна. Українська літературна мова на Буковині
подостатком — див. багато Словник синонімів Вусика
подостатком — присл., діал. Удосталь. Великий тлумачний словник сучасної мови
подостатком — ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал. 1. Стільки, скільки треба; не бракує; удосталь. Грошей було [у братів] подостатком під руками (І. Франко); Всього добра мала [Фросина] подостатком (Н. Кобринська). 2. До повного задоволення; досхочу. Словник української мови у 20 томах
подостатком — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови
подостатком — Подоста́тком, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
подостатком — ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал. Удосталь. Грошей було [у братів] подостатком під руками (Фр., VIII, 1952, 294); Темна чорнявка з круглим рум’яним лицем так і пашіла здоров’ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах