подостатком

ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал.

1. Стільки, скільки треба; не бракує; удосталь.

Грошей було [у братів] подостатком під руками (І. Франко);

Всього добра мала [Фросина] подостатком (Н. Кобринська).

2. До повного задоволення; досхочу.

Темна чорнявка з круглим рум'яним лицем так і пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. подостатком — подоста́тком прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. подостатком — Подоста́тком, присл. Вдосталь, доволі. Нема подостатком ні поля, ні ліса, ні пасовиска (Товариш, 1908, 138); Стручкові можуть лиш тогди зовсім розвинути ся, як мають в земли подостатком вапна.  Українська літературна мова на Буковині
3. подостатком — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. подостатком — присл., діал. Удосталь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подостатком — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал.  Словник синонімів української мови
6. подостатком — Подоста́тком, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. подостатком — ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал. Удосталь. Грошей було [у братів] подостатком під руками (Фр., VIII, 1952, 294); Темна чорнявка з круглим рум’яним лицем так і пашіла здоров’ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
8. подостатком — Подостатком нар. Достаточно, вдоволь. Всього мав подостатком. Гн. II. 59.  Словник української мови Грінченка