подостатком
ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал. Удосталь.
Грошей було [у братів] подостатком під руками (Фр., VIII, 1952, 294);
Темна чорнявка з круглим рум’яним лицем так і пашіла здоров’ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Март., Тв., 1954, 296);
Тоді, в перші роки революції, ворогів її явних і прихованих було подостатком (Гжицький, Вел. надії, 1963, 181).
Словник української мови (СУМ-11)