подружжя

подру́жжя

-я, с.

1》 Шлюбна пара; чоловік і дружина.

2》 Шлюбне життя, шлюб.

3》 Один із членів шлюбної пари; дружина щодо свого чоловіка або чоловік щодо своєї дружини.

Значення в інших словниках

1. подружжя — (чоловік і жінка) пара, (одне із них) чоловік, дружина.  Словник синонімів Полюги
2. подружжя — подру́жжя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. подружжя — 1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. Це було подружжя, яке до самої старості зберегло в цілості велику любов, що колись об’єднала їх (О.Гуреїв); Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О.Гончар). 2. Шлюбне життя; шлюб.  Літературне слововживання
4. подружжя — Шлюбна пара, чоловік та жінка, г. панство; ФР. шлюб, шлюбне життя; (член шлюбної пари) дружина.  Словник синонімів Караванського
5. Подружжя — див. Таїнство Подружжя  Словник церковно-обрядової термінології
6. подружжя — див. дружина  Словник синонімів Вусика
7. подружжя — [поудруж':а] -ж':а, р. мн. -ж':іў  Орфоепічний словник української мови
8. подружжя — ПОДРУ́ЖЖЯ, я, с. 1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. [Хуса:] В римлян то звичай, що коли подружжя приходить вкупі, то й вітати треба обох укупі (Леся Українка); Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О.  Словник української мови у 20 томах
9. подружжя — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм.  Словник синонімів української мови
10. подружжя — Подру́жжя, -жжя, -жжю, -жжям; -дру́жжя, -дру́ж і -дру́жжів, подру́жжям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. подружжя — ПОДРУ́ЖЖЯ, я, с. 1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. [Хуса:] В римлян то звичай, що коли подружжя приходить вкупі, то й вітати треба обох укупі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах