подружжя
ПОДРУ́ЖЖЯ, я, с.
1. Шлюбна пара; чоловік і дружина.
[Хуса:] В римлян то звичай, що коли подружжя приходить вкупі, то й вітати треба обох укупі (Леся Українка);
Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О. Гончар);
* Образно. Подружжя гусей підійшло до колодязя (Остап Вишня).
2. Шлюбне життя, шлюб.
Вони були люди вже не молоді, мали в подружжі дітей (Н. Кобринська);
Подружжя виявилося напрочуд вдалим (В. Собко).
3. Один із членів шлюбної пари; дружина щодо свого чоловіка або чоловік щодо своєї дружини.
Дядько Тимоха хоч п'ятий десяток год жив, а подружжя собі не знайшов (Б. Грінченко);
– Тут .. нічого нашого не зосталося. – Нічого? А могила твого батька? Хай і мене коло нього поховають, – мимоволі подається [Катерина] в той бік, де, відробивши своє, лежить її подружжя (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)