подружжя

ПОДРУ́ЖЖЯ, я, с.

1. Шлюбна пара; чоловік і дружина.

[Хуса:] В римлян то звичай, що коли подружжя приходить вкупі, то й вітати треба обох укупі (Леся Українка);

Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О. Гончар);

* Образно. Подружжя гусей підійшло до колодязя (Остап Вишня).

2. Шлюбне життя, шлюб.

Вони були люди вже не молоді, мали в подружжі дітей (Н. Кобринська);

Подружжя виявилося напрочуд вдалим (В. Собко).

3. Один із членів шлюбної пари; дружина щодо свого чоловіка або чоловік щодо своєї дружини.

Дядько Тимоха хоч п'ятий десяток год жив, а подружжя собі не знайшов (Б. Грінченко);

– Тут .. нічого нашого не зосталося. – Нічого? А могила твого батька? Хай і мене коло нього поховають, – мимоволі подається [Катерина] в той бік, де, відробивши своє, лежить її подружжя (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подружжя — (чоловік і жінка) пара, (одне із них) чоловік, дружина. Словник синонімів Полюги
  2. подружжя — подру́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. подружжя — 1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. Це було подружжя, яке до самої старості зберегло в цілості велику любов, що колись об’єднала їх (О.Гуреїв); Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О.Гончар). 2. Шлюбне життя; шлюб. Літературне слововживання
  4. подружжя — Шлюбна пара, чоловік та жінка, г. панство; ФР. шлюб, шлюбне життя; (член шлюбної пари) дружина. Словник синонімів Караванського
  5. Подружжя — див. Таїнство Подружжя Словник церковно-обрядової термінології
  6. подружжя — див. дружина Словник синонімів Вусика
  7. подружжя — [поудруж':а] -ж':а, р. мн. -ж':іў Орфоепічний словник української мови
  8. подружжя — -я, с. 1》 Шлюбна пара; чоловік і дружина. 2》 Шлюбне життя, шлюб. 3》 Один із членів шлюбної пари; дружина щодо свого чоловіка або чоловік щодо своєї дружини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. подружжя — ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. Словник синонімів української мови
  10. подружжя — Подру́жжя, -жжя, -жжю, -жжям; -дру́жжя, -дру́ж і -дру́жжів, подру́жжям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. подружжя — ПОДРУ́ЖЖЯ, я, с. 1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. [Хуса:] В римлян то звичай, що коли подружжя приходить вкупі, то й вітати треба обох укупі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах